Безсмертна дочка Прометея.

                  

        Будь-яка людина щоденно пише свою “ Книгу життя”.  І важливо, щоб кожна сторінка була виписана добрими ділами, щирими почуттями, впевненими кроками до гідної мети. Написана прекрасними чорнилами ця « Книга» житиме в душах людей.

Справді, потрібно пройти свій шлях так, щоб залишившись у  пам’яті народній, запалити вогонь незалежності  , відданості, добра, поваги до інших. Нам відома  велика кількість людей , що з гідністю пройшли щлях від народження до визнання. Серед них і  Леся Українка.

 І ось 25 лютого, саме в той день, коли 145 років тому  побачила світ ця талановита жінка, у Слобідській бібліотеці - філіал відбулося засідання любительського об”єднання

“ Слобідські  посиденьки”. Учасники  об”єднання були запрошені на бібліочай  “ Хотіла б я піснею стати”.

Ольга Марченко розповіла присутнім про те, що доля Лесі Українки була надзвичайною. Щедро обдарована талантом, наділена ніжним, чутливим серцем, сповненим палкої любові до людей, поетеса зазнала і великого горя, якого завдала їй хвороба. Але ніщо не могло зламати душу Лесі Українки, вона вміла тішитися навіть

“вкрайчиком щастя “ серед страждань і болю. Вона у своєму виступі також  повідомила і про особисте життя Лесі.

Бібліотекар провела бесіду біля книжкової виставки “ Безсмертна іскра Прометея “, де було представлено чимало творів з доробку поетеси. А також у своєму повідомленні розповіла присутнім про те, що у своїй праці доктор філологічних наук Олег Бабишкін,  у далекому 1965році  написав про те, що померла Леся Українка 1 серпня 1913 року у

м. Сурамі в оточенні друзів – українців, грузинів, росіян, вірмен. Похорони відбулися через кілька днів у Києві. В телеграмі, яку надіслали миргородські робітники, був підсумок життя великої поетеси, друга робітників: “ З приводу смерті поетеси ми, робітники, прилучаємо свій жаль до великого смутку неньки України. Спи ж спокійно, наше сестро, ти була Людиною і недаремно жила на світі”.

Минають роки і десятиріччя. Та з кожним роком шириться гурт читачів і шанувальників Лесі Українки. Вона в нашій сучасності. В щирій і відданій любові український народ серед найкращих своїх синів і дочок називає безсмертну українку з ніжним ім’ям Леся.

                                                                                                     Наталія  Дорогопулько,

                                                                        бібліотекар Слобідської бібліотеки -філіалу