На межі двох епох

до 125 – річчя від дня народження Миколи Зерова

З нашим краєм пов'язані життя та діяльність Миколи Костянтиновича Зерова – українського радянського літературознавця, поета і перекладача, першого майстра сонетної форми. Це був митець строгої, вивіреної думки, рідкісний ерудит, проникливий історик літератури, блискучий оратор і полеміст.

Микола Костянтинович Зеров народився 26 квітня 1890 року в місті Зінькові на Полтавщині в сім'ї вчителя. Початкову освіту здобув у Зіньківській школі. Протягом 1900-1903 років навчався в Охтирській гімназії, а після переїзду батьків до Переяслава 1903 року перейшов до Першої київської гімназії. 1908 року Зеров став студентом історико-філологічного факультету Київського університету. Ще в студентські роки виявив неординарне наукове обдарування. Наукову роботу поєднував із діяльністю журналіста й літературного критика. По закінченні університету був призначений на посаду викладача історії Златопільської гімназії. Невдовзі Зеров переїхав до Києва, де з осені 1917 року працював у Другій українській державній гімназії ім. Кирило-Мефодіївського братства – викладав латинську мову та виконував обов’язки секретаря педагогічної ради. Одночасно з цим викладав українознавство в Архітектурному інституті. З весни 1919 року і до початку 1920 року Зеров працював редактором журналу «Книгар».

  Літературна діяльність поета розпочалась перекладами творів античних та західноєвропейських авторів. 1920 року побачила світ підготовлена ним «Антологія римської поезії».

  У 1920 році Микола Зеров залишив Київ і переїхав у Баришівку, де залишався близько трьох років, працюючи викладачем у соціально-економічній школі. До Києва Зеров знову  повернувся 1923 року, де одержав посаду професора Київського інституту народної освіти (так тоді називався Київський університет). У цей час Зеров активно долучається до літературного життя. Збірка «Камена», яка вийшла 1924 року, одразу ж поставила його в перший ряд українських поетів. Значного резонансу набув вечір поетів-однодумців –  М. Рильського, П. Филиповича, М. Драй-Хмари, і М. Зерова, який відбувся в березні 1925 року. Названі поети, увійшли в історію українського письменства як «неокласики».

  З посиленням тиску владних інституцій на літературу Миколи Костянтиновича поступово відходить від активної літературної діяльності, все більше зосереджується на викладацькій та науковій праці. Восени 1934 року Зеров був звільнений з університетської посади, а навесні 1935 року – заарештований. Після кількох місяців ув'язнення в лютому 1936 року поета відправили до Соловецького табору. Там 3 листопада 1937 року Микола Зеров був розстріляний.

Вшановуючи пам’ять великого земляка в центральній районній бібліотеці проведено літературно - пізнавальну годину «Повернений із забуття». Бібліотекарі  розповіли про життєвий та творчий шлях Миколи Зерова, розповідь супроводжувалася переглядом циклу відеофільмів «Моя адреса: Соловки» (М. Зеров) з наступним обговоренням.

Мабуть, ні про кого з українських письменників не написано стільки спогадів, не присвячено стільки поезій, як Миколі Зерову. Його многотрудне життя продовжується і триватиме вічно.

Тетяна Мостова, завідуюча відділом обслуговування центральної районної бібліотеки.