Павло Чубинський: енергія душі та розуму

до 175 річчя від дня народження

«Я в світі щиро працював,

Я сіяв те, що Бог послав.»

                   П. Чубинський.

27 січня минає 175 років від дня народження великого сина України Павла Платоновича Чубинського – етнографа, фольклориста, поета, громадського діяча. Його перу належать всесвітньовідомі рядки «Ще не вмерла України…», яким через століття судилося стати Державним гімном України, символом єдності українців, безмежної волі у боротьбі за свободу і незалежність, людську гідність.

Павло Платонович Чубинський народився 27 січня 1839 року на хуторі, що нині входить у межі міста Борисполя поблизу Києва, у сім’ї бідного дворянина. Закінчив Другу Київську гімназію, навчався у Петербурзькому університеті на юридичному факультеті. У студентські роки брав участь у діяльності петербурзької української громади. Був автором журналу «Основа», співпрацюючи в якому познайомився з Тарасом  Шевченком.

1861 року захистив в Петербурзі дисертацію «Нариси народних юридичних звичаїв і понять з цивільного права Малоросії» й одержав вчений ступінь кандидата правознавства. Повернувшись в Україну, впродовж 1861-1862 років пише статті для «Основи», співпрацює у «Черниговском листке» та у «Киевских губернских ведомостях», в яких побачила світ його «Програма для вивчення народних юридичних звичаїв у Малоросії» (1862).

1862 року Павло  Чубинський пише вірш «Ще не вмерла Україна» за який його вислали на проживання в Архангельську губернію під нагляд поліції.

1869 року йому дозволяють повернутися в Петербург, а потім і в Україну, щоб очолити експедицію в Південно-Західний край для етнографічних та статистичних досліджень. Протягом двох років експедиція досліджувала Київську, Волинську, Подільську губернії, частину Мінської, Гродненської, Люблінської, Седлецької губерній та Бессарабію, де проживали українці.

Чубинський записав майже чотири тисячі обрядових пісень, триста казок, у шістдесяти місцевостях зафіксував і опрацював говірки, звичаї, повір’я, прикмети.

Блискуче проведення експедиції зробило ім’я Чубинського відомим і авторитетним в офіційних наукових колах і дозволило йому домогтися від уряду створення Південно-Західного відділу Російського Географічного товариства в Києві, який відіграв визначну роль у збиранні, дослідженні й популяризації фольклорних, історичних, етнографічних та археологічних пам’яток на території України.

1873 року Російське географічне товариство нагородило Чубинського золотою медаллю. 1875 року Міжнародний етнографічний конгрес у Парижі також нагороджує його золотою медаллю. 1879 року він отримав найпочеснішу наукову нагороду в Росії - Уваровську премію Петербурзької Академії наук.

Проте успіх ученого та його однодумців з київського відділу Російського географічного товариства спричинив хвилю нападок і цькування у шовіністичній пресі. Над Чубинським знову нависли хмари, і він переїжджає до Петербурга, де йому було дозволено працювати чиновником у департаменті загальних справ Міністерства шляхів. Сумлінний трудівник, хоч і відірваний силоміць від улюбленої справи, і тут досяг успіхів та 1878 року був призначений статським радником.

У той час він тяжко захворів, у квітні 1879 року пішов у відставку й після наполегливих клопотань дістав дозвіл повернутися в Україну. Жив у Борисполі та на своєму хуторі неподалік. Помер Чубинський 26 січня 1884 року.

З набуттям незалежності Україною слова вірша Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна» стали національним гімном держави. А  6 березня 2003 року був затверджений   Верховною  Радою України  - Державним Гімном України    .

 1995 року видавництво «Мистецтво» видало ілюстрований двотомник "Мудрість віків". Українське народознавство у творчій спадщині Павла Чубинського.

У 2014 році виповнюється 175 років від дня народження Павла Чубинського. З цією метою  на виконання постанови Верховної Ради України від 20 листопада 2013 року №705-VII «Про відзначення 175-річчя з дня народження Павла Чубинського»,  в центральній районній бібліотеці підготували інформаційне повідомлення «Людина величної і трагічної долі» на якому бібліотекарі розповіли про життя і діяльність Павла Платоновича Чубинського, провели урок народознавства «Я син твій, нене Україно!»  та виготовили бібліографічний дайджест «Гімн України – символ національної державної величі».

Своїм титанічним подвигом вченого Павло Чубинський світові довів: «Народ мій ось – він був, і є, і вічно буде!» В тому його найвидатніша заслуга перед Батьківщиною і перед історією.

Ми, теперішні покоління, маємо все зробити, щоб пам’ять про нього була вічною.

Тетяна Мостова,  завідуюча відділом  обслуговування читачів центральної районної бібліотеки