«Діти, які ніколи...»
Лише три дні тому ми відзначали День захисту дітей. А вже 4 червня, ми
відзначаємо нову подію. І це, на жаль, не свято…
Суспільство придумало безліч слів, які пом’якшують жахливе слово «ВІЙНА».
Її називають «збройним конфліктом», «воєнною агресією», «воєнною операцією», і
навіть, «ситуацією, що склалася». Проте, суті це не змінює. Безжальна,
кровопролитна, жахлива. ВІЙНА. Скалічені душі і тіла, поранені, загиблі та
вбиті. Гинуть патріоти, волонтери, люди з активною життєвою позицією,
журналісти, але найжахливіше, що гинуть діти.
Під час війни діти є найбільш вразливою категорією. Тому Генеральна
Асамблея ООН 19 серпня 1982 року заснувала Міжнародний день дітей – безневинних
жертв агресії. Він відзначається щороку 4 червня. Україна приєдналася до
відзначення цієї дати у 2021 році. Доки росія не прийшла нас «визволяти»,
Україна відзначала Міжнародний день невинних дітей - жертв агресії, як
солідарність зі світовою громадськістю у занепокоєнні, що під час збройних
конфліктів гинуть не тільки військові. А тепер жертви серед дітей – наша
жахлива реальність.
У всіх бібліотеках Миргородської громади були заплановані різного роду акції та соціокультурні заходи приурочені до цього дня. Відзначати День пам’яті дітей, загиблих в результаті російської збройної агресії і не говорити про самі втрати –
неможливо. Як саме говорити про це з
дітьми різних вікових категорій, а також з рідними, що втратили дітей, розповідала
присутнім Яремко Наталя Миколаївна в бібліотеці №2. Такий собі психологічний
тренінг для дорослих і психологічне розвантаження для дітей. З молодшими
виготовили дзвіночки, що символізують пам’ять про загиблих дітей та разом з дорослими
прикріпили їх на дерево.
Відео-спомин «Відібране дитинство - відібране життя» підготувала для всіх
небайдужих пані Наталія Ганженко, бібліотекар Біликівської сільської бібліотеки.
Важкі кадри, болісні слова, дитячі сльози і життя. Щоб не забути і не
пробачити.
Годиною пам’яті «Пам’ятаємо про маленькі серця», вшанували маленьких
українців, що загинули в результаті російської збройної агресії і у Хомутецькій
сільській бібліотеці. Бібліотекар Людмила Володимирівна Бабич розповіла своїм
відвідувачам і про саму дату та причини її започаткування, і про кількість
дитячих жертв всіх збройних конфліктів, озвучила невтішні цифри та факти, які
стосуються безпосередньо України та нагадала про заходи безпеки під час
повітряної тривоги. Долучилися присутні і до тихої акції «Голуби пам’яті». Діти
вирізали фігурки білих голубів з паперу, що стали символом перерваного життя,
та розвісили їх на гілках дерев біля будинку культури.
У Шахворостівській сільській бібліотеці згадували про жертв війни, фантазували
на тему миру, а також зображали патріотичні малюнки на асфальті. Малювали як
постійні читачі бібліотеки так і діти, які змушені були переїхати з місць, де
тривають бойові дії. Малювали те, що вони бачать і відчувають.
Есе-розповідь в онлайн форматі «Дитинство обірване війною» підготували і у
Єрківській сільській бібліотеці. Бібліотекар згадала про конкретні історії
конкретних дітей, про їх мрії, згадки про них їхніх рідних, підняла проблему поколінь
українців, що виховувалися на книжковому уявленні про війну, тому в реальності
вона стала для нас шоком.
Схожою акцією, що носила назву «Янголи пам’яті», вшановували пам’ять про дітей – жертв війни і у Дібрівській сільській бібліотеці. Разом з бібліотекарем діти виготовили білих ангеликів, поговорили про те, чому так важливо завжди пам’ятати про ці жертви. Бібліотекар розповіла про подібні акції у різних країнах світу, про їх символи та особливості.
Про кількість втрат, про найбільш-постраждалі регіони, про підтримку
батьків, які втратили дітей та інші, дуже важливі теми, піднімає виставка –
інсталяція «Пам'ятаємо про маленькі серця», що діє у Петрівцівській сільській
бібліотеці.
Викладка - пам'ять «Маленькі янголятка України» наразі діє і у Слобідській
сільській бібліотеці та у Публічній бібліотеці ім. Д. Гурамішвілі.
Ми живемо в страшний час, коли терор росії забирає не лише найкращих, але і
найменших.
Станом на ранок 27 травня 2024 року за офіційною інформацією ювенальних
прокурорів, 548 дітей України загинули внаслідок повномасштабної збройної агресії РФ.
Який жах, що у ХХІ столітті доводиться нагадувати світові та міжнародній спільноті що в Україні йде війна. Не книжкова. Справжня. Дуже жахлива і дуже жорстока, про необхідність захисту українських дітей від знищення. Ми всі, своїми діями, акціями, спогадами повинні зробити все, щоб громадянин будь-якої країни світу зміг побачити і прочитати реальні свідчення людей, які на власні очі бачили цинічність та варварство росії. Наші з вами свідчення. Бо злочинні дії Росії – загроза для всіх дітей світу.
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.