Пам'ять потрібна не мертвим. Пам'ять потрібна живим.

        

   

          Все далі у минуле відходить Друга Світова війна та не згасає наша пам'ять про тих, хто поліг у боях заради миру на землі.

          22 червня у селі Попівка, біля Братської могили, відбувся жалобний  мітинг, присвячений Дню скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні. Тут зібралися жителі села та гості, щоб  згадати про тих, хто так і не повернувся з наймасштабнішої війни в історії людства, хто кров’ю і потом відстоював нашу перемогу, хто першим прийняв на себе цей страшний удар і про тих, чиї життя були покалічені та зруйновані цією трагедією.

Захід відкрив сільський голова Василь Іванович Ошека, розповівши присутнім , що  1550 односельчан воювало на війні. З них – 535 не повернулось до рідних домівок, 19 мирних жителів було розстріляно нацистськими окупантами, розповів про події тих страшних часів Закликав присутніх на заході вшанувати полеглих у боях земляків хвилиною мовчання. Також закликав не забувати про жах минулого та не допустити цього в майбутньому.

          Завідуюча сільською бібліотекою прочитала вірша, написаного користувачкою бібліотеки, жителькою села Попівки  Юлією Бєличенко  «Материнські сльози».

          «Та сивина ураз посеребрила скроні,

            розмалювала зморшки на лиці

            і ніби на очах матуся постаріла

            від слова, що забрало не одне життя         

            Війна …»

Події Другої світової війни не перестають вражати силою народного духу, величчю подвигу мільйонів серед яких і наші герої-земляки. Дитячими спогадами про свого батька , з присутніми поділився  житель села Велика Грем’яча Олексій  Дрокін.

            Продовжився захід громадською панахидою,  настоятелем Свято Миколаївської церкви протоієреєм Андрієм Щербанем. Після панахиди отець Андрій звернувся з напутнім словом до Попівської громади.

Вшановуючи пам’ять жертв війни, учасники зібрання поклали квіти до пам’ятника полеглих  у роки Другої світової  війни. Сьогодні, на жаль, вже мало залишилось тих, хто зі зброєю в руках захищав тоді нашу країну. З кожним роком їх невблаганно стає все менше і менше. Та всі, хто здобував перемогу, повинні навічно залишитись у вдячній пам’яті нащадків.

            А на завершення заходу бібліотекар запросила в сільську бібліотеку, де оформлено перегляд літератури «Вони захищали наше майбутнє».

Дарма, що скільки літ уже минуло, що перегорнуто навіть сторінку в календарі століть… Вічна пам'ять загиблим воїнам, які відали своє життя за Батьківщину та її майбутнє. Хай завжди буде мир на планеті Земля!

Любов Демидко, завідувачка Попівською сільською бібліотекою-філіалом.