Бібліотеки Миргородської міської територіальної громади

Є чорне золото, є чорний хліб, Є чорний   лебідь і   лебідка   чорна. Та   найчорнішим   серед   них   усіх Є   все-таки Чорнобиль. 26   квітня   виповнився   31   рік від   дня   трагедії на Чорнобильській АЄС. Біда, яка сталася в ту ніч, сколихнула увесь світ, відлік часу став не   мирним, а тривожно-трагічним. Сотні людей постраждали від цієї   катастрофи, багато з них віддали своє   здоров*я, а хто і життя, закривши дорогу   смертельному   атому. Наші односельці-ліквідвторои аварії на ЧАЄС теж   сміливо і до кінця   виконали свій обов»язок, не шкодуючи свого життя, адже поруч «дихав» реактор і дихання його будо смертоносним. Це : Гузь Григорій, Онацький Олексій, Поливода Олексій, Скорик Сергій(який прочитав авторського вірша про Чорнобиль), Москаленко Григорій. Відійшли за вічну межу   Окружко Володимир, Єфрім Микола, Сімірня Іван. В Остапівській ...

                                 Таку назву мала година-реквієм, підготовлена працівниками Комишнянської селищної бібліотеки та зонального будинку культури. А приурочена вона була 31-й річниці Чорнобильської трагедії. Чорнобильський вітер по душах мете, Чорнобильський пил на роки опадає, Годинник життя безупинно іде… Лиш пам’ять, лиш пам’ять усе пам’ятає. Ці поетичні рядки стали лейтмотивом заходу. Чорнобиль… Мертва зона… Сьогодні ці слова гірким болем відлунюються в наших серцях. Заростають деревами, кущами, травою опромінені села. Вони – порожні, мертві. Поступово, тихо руйнуються, зникають неповторні цінності поліської давнини. Про цю жахливу трагедію важко згадувати. Страх проймає душу при згадці про численні людські жертви Чорнобильської катастрофи. Наша країна вперше відчула на   собі грізну силу ...

Ось уже тридцять один рік промайнув від тієї жахливої трагедії 1986 року, коли над четвертим реактором Чорнобильської АЕС пролунав вибух. Ця катастрофа змусила людство зрозуміти, що подібне може повторитися будь-де і в будь-який час і цього не можна допустити. Та це не тільки велика трагедія, а й символ безмежної мужності багатьох наших співвітчизників. У селі Великий Байрак біля пам’ятного знака зібралися учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та мешканці села, щоб віддати шану нашим землякам ліквідаторам. Ми ніколи не забудемо неоцінений подвиг, мужність і самовідданість ліквідаторів. Ми пам’ятаємо і гордимося ними і будемо завжди вдячні їм за стійкість і героїзм. Вшанувавши хвилиною мовчання загиблих, висловлюємо щире співчуття їх сім’ям. Дякуємо тим, хто залишився живим у боротьбі зі стихією. Даценко Алла, бібліотекар Великобайрацької сільської бібліотеки - філіалу

Птахи складають гімн весні, Всміхаються до сонця квіти, А пам'ять лине в моторошні дні, Гудуть жорстокі дзвони квітня. Такими віршованими рядками 25 квітня 2017 року було розпочато мітинг, приурочений 31-й річниці аварії на Чорнобильській АЕС в селі Гаркушинці. До ліквідаторів наслідків техногенної катастрофи звернувся голова села Олег Іванович Кобильченко. Були зачитані прізвища померлих земляків - ліквідаторів аварії на ЧАЕС, вшановано хвилиною мовчання їх пам’ять. За християнським звичаєм Ганна Клименко, вдова ліквідатора роздала присутнім поминальний хліб. Щирі слова подяки висловили учні Гаркушинської загальноосвітньої школи І- ІІІ ст. Вихованці дитячого садочка «Промінчик» виготовили вітальні листівки, які були вручені усім героям – землякам. На чорнобильську тематику прозвучали пісні у виконанні ансамблю «Мрія» Гаркушинського сільського будинку культури, солістів Олени Устименко, Ігоря Миргородського. По закінченню мітингу відбулося покладання квітів та він...

            Кінець квітня ознаменувався важливою подією для юних книголюбів Полтавщини. В Полтавській обласній бібліотеці для дітей імені Панаса Мирного відбувся ІІІ (обласний) етап конкурсу «Найкращий читач  Полтавщини», що проходить щорічно в рамках Всеукраїнського конкурсу «Книгоманія».        Миргородщину гідно представляли Єлизавета Таранова, шестикласниця Ромоданівської ЗОШ І-ІІІ ст., та Руслан Бобир, учень 7-го класу Кибинської ЗОШ І-ІІІ ст.  У нелегкому змаганні з такими ж завзятими до читання однолітками з різних куточків Полтавщини їм не вдалося вибороти головний приз конкурсу – поїздку до Львова. Та вони залишаються «кращими читачами Миргородщини 2017 року» і є прикладом для всіх тих дітей, хто вагається – читати  чи не читати. Самі ж діти, Ліза та Руслан,  здобули певний досвід, який їм знадобиться в житті та дізналися багато цікавого про країну вранішнього сонця...